Зміна підстави звільнення суддів, які досягли 65-річного віку і подали заяву про відставку, з подання заяви про відставку на звільнення за досягненням 65 років не повною мірою кореспондується з положеннями міжнародних правових документів та законодавства України, а також рішеннями КСУ.
З таким зверненням до народних депутатів сьогодні виступив голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, повідомили "ЗіБ" у прес-службі Суду.
«Звертаємося до Вас із приводу ситуації, що склалася із прийняттям 5 червня 2014 року Верховною Радою України проекту Постанови № 4016а», - сказано у зверненні. (Детальніше про це в матеріалі: Депутати розгубились і не змогли звільнити суддів).
Відповідно до проекту пропонується звільнити за загальними підставами у відставку суддів, стосовно яких Вища рада юстиції внесла відповідні подання на підставі пункту 9 частини п’ятої статті 126, статті 131 Конституції України, статей 100, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції».
Під час обговорення проекту окремі народні депутати України запропонували виокремити із загального списку 57 суддів, які досягли шістдесятип’ятирічного віку, та змінити підставу їх звільнення – з подання заяви про відставку (пункт 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України) на досягнення шістдесяти п’яти років (пункт 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України).
Під час обговорення проекту окремі народні депутати України також порушували питання стосовно того, яку з конституційних підстав звільнення слід застосовувати, якщо на момент розгляду цього питання в парламенті одночасно існують дві підстави для звільнення з посади судді: за віком (пункт 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України) та у відставку (пункт 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України).
На нашу думку, при вирішенні цього питання необхідно виходити із системного аналізу положень статей 102 та 109 Закону. Зокрема, як уже зазначалося, за нормами частини першої статті 102 Закону суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років. Тобто ця підстава настає автоматично, на наступний день після досягнення суддею шістдесяти п’яти років.
Водночас, реалізація конституційного права судді на подання заяви про відставку нерозривно пов’язана з роботою на посаді судді, тобто заява може бути подана, починаючи з наступного дня після настання в судді відповідного стажу роботи (стаття 109 Закону) і до досягнення суддею шістдесяти п’яти років – граничного терміну перебування на посаді.
Якщо ж суддя в зазначений термін не виявить бажання реалізувати своє право на подання заяви про відставку, він підлягає звільненню Верховною Радою України з посади у зв’язку з досягненням ним шістдесяти п’яти років (пункт 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України).
Окремі народні депутати України на пленарному засіданні також висловили побоювання, що вихід суддів у відставку потягне за собою додаткові суттєві витрати з Державного бюджету України на виплату матеріальної допомоги та компенсацій. Такі твердження є помилковими, адже Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено із Закону статтю 136, відповідно до якої суддя, який вийшов у відставку, мав право отримувати вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Окрім того, Вища рада юстиції діяла в межах визначених повноважень і на сьогодні не має права змінити своє рішення, а до повноважень Комітету з питань верховенства права та правосуддя не належить підготовка питань про звільнення з посад суддів, обраних безстроково (частина друга статті 216 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»). Понад те, у частині другій статті 111 Закону зазначено, що питання звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
Також читайте: Власенко хоче пришвидшити звільнення 65-річних суддів.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
