Початок роботи конституційного органу відкладається на невизначений час. Принаймні — до пізньої осені
Судова система України — всупереч задекларованим незалежності, непідзвітності та самоврядності — опинилась у цілковитій залежності від дій, а точніше бездіяльності, інших гілок влади. Непризначення членів Вищої ради юстиції та стагнація роботи конституційного органу, що ускладнюється бездіяльністю Вищої кваліфікаційної комісії суддів, дедалі більше заводить служіння Феміді в глухий кут.
Запаморочення від успіхів
Уже квартал минув з того часу, як державні пертурбації разом із прийняттям закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» змінили вигляд судової влади. Отямившись від легкого шоку, спричиненого законодавчими новелами, судді спромоглися-таки реалізувати перехідні положення акта, оновивши принаймні частину своєї «верхівки». Така самоврядність стала новацією для більшості вітчизняних судів, адже до того часу суддівським корпусом опікувалися інші органи — Президент, Рада суддів та Вища рада юстиції.
З часом прості громадяни, не без допомоги політиків, стали ототожнювати конституційний орган зі своєрідним відділом кадрів, що, як стверджують деякі нинішні високопосадовці, перебував у кабальній залежності від вказівок згори.
Революційним часам — революційні закони, вирішили парламентарі й у революційні строки провели своєрідну люстрацію не тільки очільників судів, а й складу органів, відповідальних за формування суддівського корпусу.
Втім, сподівання законодавців на те, що святе місце порожнім не буде, не виправдалися. Держава відразу опинилась у стані судового карантину: новопризначені законники не мають змоги ввійти до системи, а ті, хто має піти, — фактично стали її заручниками. Запал реформ, з яким парламент приймав рішення в перший місяць, остудили подальші політичні буревії та гради.
Навіть таке жадане для нової парламентської більшості очищення суддівських лав пробуксовує через відсутність конституційного органу, який має цей процес очолити. Адже тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (яка також сформована лише на дві третини) зобов’язана передавати свої висновки виключно до ВРЮ. А сьогодні цього зробити неможливо.
Хто ж відповідальний за люстраційну тяганину й коли можна очікувати обіцяних оновлення та відновлення?
Хто винен і що робити?
Ці одвічні питання в нинішньому загальнодержавному контексті стали майже риторичними. Хоча, проаналізувавши окремі чинники затягування з формуванням конституційного органу, можна отримати більш-менш зрозумілу картину.
Так, відповідно до положень закону ВРЮ є органом колегіальним, основаним переважно на громадських засадах та сформованим у спосіб, який, здавалося б, унеможливлює сторонній тиск з боку конкретних осіб. Голова Верховного Суду, Генеральний прокурор та міністр юстиції входять до складу Ради за посадами. Свої квоти мають Президент, Верховна Рада, а також з’їзди: суддів, адвокатів і представників вищих юридичних навчальних закладів і наукових установ (по 3 члени від кожного суб’єкта). Ще двох призначає всеукраїнська конференція працівників прокуратури.
Якщо з призначеними високопосадовцями та з’їздом прокурорів питань не виникло (вони свою членство вже підтвердили й поки що без заперечень), то вищезгадані з’їзди потрапили в смугу «процедурного туману».
Позачерговий ХІІ з’їзд суддів, який також було проведено на новий лад, своїх членів до ВРЮ не призначив, хоча й намагався це зробити. Та узгодити роботу майже 400 делегатів виявилося вкрай складно: рішення щодо призначення 3 членів ВРЮ впродовж двох днів затвердити так і не вдалось. Адже більшість делегатів просто залишили форум, не дочекавшись навіть результатів таємного голосування (див. №26 «ЗіБ». — Прим. ред.). Поновлення роботи з’їзду Рада суддів не анонсує, а отже, найближчим часом делегати навряд чи зберуться знову.
Форуми науковців та адвокатів спіткала інша біда: їх назвали нелегітимними й оскаржили їхні рішення про призначення членів до складу ВРЮ в судовому порядку. В обох випадках суди першої інстанції були на боці позивачів. Міносвіти, яке, на думку суду, не мало повноважень скликати з’їзд науковців, це рішення не оскаржувало, адвокати натомість ще домагаються його перегляду в апеляційній інстанції.
Як стверджує народний депутат Сергій Власенко, який віднедавна також став членом ВРЮ за квотою глави держави, судові процеси, ініційовані проти двох з’їздів, — це не простий збіг обставин. На своїй сторінці в соціальній мережі він відверто ділиться своїми міркуваннями: мовляв, процес оновлення судової гілки влади не те що зупинився, а повернув назад. За словами С.Власенка, провідний юрист Адміністрації Президента Олексій Філатов, який віднедавна відповідає за судову реформу, отримав завдання загальмувати, а то й зовсім унеможливити призначення членів Ради від з’їздів. Тож С.Власенко робить висновок, що такі перетворення її на дії мають ознаки свідомого підпорядкування ВРЮ чинній владі як «філіалу Адміністрації Президента».
До речі, його призначення членом ВРЮ, як і судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Лідії Мазур та судді Вищого господарського суду Сергія Бондаря, також поставлено під сумнів. Конституційний Суд розглядає подання 47 народних депутатів, зокрема Інни Богословської та Романа Стаднійчука, які вважають, що в.о. глави держави Олександр Турчинов не мав права заповнювати ці вакансії, оскільки тим самим позбавив новообраного Президента частини його повноважень. Нардепи звернулися до КС із проханням розглянути це подання «у прискореному порядку» — і, як зазначається на сайті Суду, його вже планують розглянути на пленарному засіданні. Проте безпосередній розгляд подання нардепів не відбудеться раніше кінця серпня, бо наразі судді КС перебувають у відпустках.
У сухому залишку
Отже, із 20 членів ВРЮ «беззаперечними» є тільки призначені конференцією працівників прокуратури Василь Головатий та Олег Махніцький, а також ті, які мають бути в цьому органі за посадами: міністр юстиції Павло Петренко та Голова Верховного Суду Ярослав Романюк. До речі, Генеральний прокурор Віталій Ярема, який також має входити до складу Ради за посадою, присяги члена ВРЮ дотепер не склав. Оскільки для проведення першого засідання необхідною є наявність 15 повноважних членів ВРЮ, спрогнозувати, коли ж оновлена рада приступить до виконування свого конституційного обов’язку, навряд чи хтось візметься.
Наприклад, як стало відомо, слухання в Апеляційному адміністративному суді м.Києва стосовно легітимності призначення членів ВРЮ за адвокатською квотою, яке мало відбутися на цьому тижні, відклали аж на середину жовтня. Тож формально рішення адміністративного суду не вступило в силу й не позбавляє Олексія Резнікова, Павла Гречківського та Сергія Балаца права вважатися призначеними на посади.
Науковцям, мабуть, доведеться піти на друге коло, щоб обрати претендентів і визначитися зі своїми представниками у ВРЮ. Вчені виявилися не такими наполегливими, як правозахисники, і не стали оскаржувати рішення Окружного адмінсуду м.Києва, який визнав незаконними та скасував рішення з’їзду. Нагадаємо, що підставою для цього було рішення Печерського районного суду м.Києва про відсутність у Міністерства освіти і науки компетенції для скликання з’їзду. От і виходить, що складання присяги для Ганни Фазикош, Оксани Капліної та Андрія Бойка — це аж ніяк не перепустка на засідання ВРЮ.
Ще важче передбачити, коли саме заповнить свою квоту Верховна Рада, яка дотепер не спромоглася винести це питання на розгляд у пленарному засіданні. Беручи до уваги те, що нардепи обрали шлях саморозпуску, розраховувати на повернення парламенту до розгляду цього питання раніше грудня, мабуть, не варто.
У режимі очікування
Усе це наводить на думку, що поновлення роботи ВРЮ та ВККС і оновлення судової системи завдяки їх роботі відтерміновується на невизначений час. У Мін’юсті винуватять у цьому законодавців. Як зазначив очільник відомства Павло Петренко, «коли подавали законопроект до парламенту, передбачали повну переатестацію судової системи, проте нардепи ухвалили лайт-варіант документа». Врешті-решт, констатує міністр, жоден з органів, які мали б перевіряти суддів, не працює.
Щоправда, на думку правників, варіант закону, запропонований спочатку, містив стільки невідповідностей як нормам Конституції та міжнародним стандартам, так і вимогам законотворчості, що його ухвалення взагалі унеможливлювало б застосування його положень. Нагадаємо, що таку позицію висловили й експерти Венеціанської комісії. Більше того, вони звертали увагу на загрози для формування суддівського корпусу в разі припинення повноважень членів ВРЮ і ВККС до формування нового складу цих органів.
На бездіяльність законодавчого та інших державних органів нарікає й голова ТСК Володимир Мойсик. Він, правда, з огляду на ситуацію, що склалася зі спецкомісією, висловлював обурення відсутністю уваги держави до тих процесів, ініціатором яких вона сама ж і була (див. №29 «ЗіБ»). До речі, за прогнозами В.Мойсика, який має значний досвід як роботи суддею, так і політичної діяльності, ВРЮ не запрацює раніше пізньої осені.
Взагалі для ВРЮ цей рік навряд чи буде результативним. Як свідчать дані статистичного звіту цього органу про підсумки роботи в І півріччі, до набрання чинності люстраційними новелами члени Ради встигли прийняти лише 24 рішення стосовно призначення кандидатів на посади суддів та призначити 29 голів судів, яких уже у квітні було піддано люстрації. Щодо 4 суддів ухвалено рішення про звільнення їх з посад за порушення присяги, 3 — у зв’язку з набранням законної сили обвинувальними вироками щодо них. Ось фактично і весь доробок.
Таким чином, конституційний орган, безпосередньо відповідальний за формування суддівського корпусу, наразі працює у «сплячому режимі», змушений тільки накопичувати скарги, подання та звернення. І, схоже, на «перезавантаження» судової системи чекати доведеться ще довго.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
