Не з власної вини Феміда «проїла» близько 100 млн, які можна було б витратити на інші потреби. Та ще й зазнала моральної шкоди.
Три сотні володарів мантій ще не мають, а 130 — уже не мають права розглядати справи. Проте винагороду за «роботу» отримують. Відповідальність за «зайво» витрачені гроші, які можна було б використати на інші потреби, лежить не на судовій системі. Яку ціну платить держава за те, що інші органи влади своєчасно не виконують своїх обов’язків?
«Адміністративники» б’ють на сполох
Сьогодні Верховна Рада не надто переймається проблемами судової влади. Навіть заклики економити бюджетні кошти не змусили парламент піти наперекір власним амбіціям і переконанням та обрати безстроково суддів, у яких закінчився 5-річний строк призначення, а також відправити 130 законників у відставку.
Востаннє постанову про «довічне» обрання суддями парламент прийняв 9 місяців тому. За цей час 5-річний термін повноважень збіг не в одного служителя Феміди. Так, за даними Ради суддів адміністративних судів, 80 володарів мантій тривалий час не можуть отримати парламентське благословення. І це та кількість суддів, які отримали рекомендації ВККС. Є й такі, хто не встиг заручитися підтримкою комісії, яка з квітня поточного року припинила роботу.
«Ми чудово розуміємо, що через таку ситуацію в працюючих суддів збільшилося навантаження. Однак вирішення питання про обрання суддів безстроково залежить не від нас, а від парламенту та ВККС. Адмінсуди — зовсім молоді. У деяких з них одночасно в 90% суддів припиняються повноваження. Відтак суди можуть просто припинити роботу», — розповів «ЗіБ» голова РСАС Микола Кобилянський.
«Адміністративники» вирішили звернутися до Голови ВР, аби пришвидшити вирішення долі «безстроковиків».
Вихід є?
Проте представники адмінсудів — не єдині, хто порушив це питання. Нагадаємо: позачерговий ХІІ з’їзд суддів вирішив звернутися до Президента «як глави держави та гаранта Конституції щодо забезпечення розгляду парламентом рішень стосовно кар’єри суддів… у суворій відповідності з вимогами Конституції і законів». Минув місяць, а віз, як кажуть, і нині там.
До речі, у кулуарах ВР ширилися чутки, що керівництво фракцій, які на той час мали більшість у парламенті, домовилися не вносити в порядок денний питання, які стосуються судової влади, до президентських виборів
25 травня. На користь цієї версії свідчить і той факт, що вже 4 червня в Комітеті ВР з питань верховенства права та правосуддя нарешті стартував процес надання висновків стосовно претендентів, які мають намір вершити правосуддя «пожиттєво». Того дня 24 судді отримали схвальні висновки. Проте розгляду своїх питань на пленарному засіданні вони так і не дочекались. «Які судді? На часі — інші, більш важливі проблеми», —вважають нардепи, до яких «ЗіБ» звернувся з проханням прокоментувати ситуацію.
Той факт, що судді без повноважень продовжують отримувати щомісячну грошову винагороду, але справ не розглядають, законодавців не турбує. Проте лише на виплату винагороди в розмірі посадового окладу 80 «адміністративникам» щомісяця витрачається 1 млн грн. (без доплат).
Ще один нюанс: через закінчення в деяких володарів мантій 5-річного строку повноважень збільшується навантаження на їхніх колег. Доплати за розгляд «понаднормових» спорів їм, звісно, не передбачені.
«У нас із колегою, в якого нині немає повноважень для здійснення правосуддя, однакова суддівська винагорода. Я за місяць розглянула 87 справ, а він — жодної. Виходить, моя праця зовсім не цінується?! Я не звинувачую колегу в тому, що він отримує винагороду, не розглядаючи справ. Адже він не відмовлявся вирішувати спори. Просто ВР чомусь зволікає… А від цих зволікань потерпають усі судді», — поскаржилася «ЗіБ» одна з володарок мантій.
«У нашому суді напружена обстановка. Суддівський штат — не дуже великий. Водночас є суддя, який не склав присяги, а ще в одного — закінчився 5-річний строк. Деякі судді, звісно, обурюються, що їм доводиться розглядати більшу кількість справ, але що ж обурюватися? Ситуація така, що тебе не запитують, хочеш чи ні розглядати більше справ. Потрібно. І колеги, які тимчасово позбавлені права здійснювати судочинство, — тут ні при чому», — вважає інший законник.
На думку деяких експертів, якби володарів мантій призначали на посади відразу безстроково, без «випробувального» 5-річного терміну, то такої ситуації не виникло б. А ще потрібно мінімізувати, а то й узагалі усунути політичний орган — парламент — із процедури обрання володарів мантій. Фахівці сподіваються, що конституційні зміни можуть раз і назавжди зняти цю проблему.
Змусити змінити підставу
Не хочуть парламентарі й відправляти суддів у відставку. Так, за даними Державної судової адміністрації, станом на 1 липня на зарплати 130 володарям мантій, які подали відповідне прохання, знадобилося 31 млн грн. «Цих «зайвих» витрат можна було б уникнути», — переконана голова Ради суддів Валентина Сімоненко.
За останні 10 місяців парламент відправив у відставку тільки Володимира Макарчука з Євпаторійського міськсуду АР Крим (постанова ВР від 8.10.2013). Після цього ВР прийняла 6 постанов про звільнення суддів (2 — у жовтні, одну — в листопаді та 3 — у березні): за власним бажанням, за станом здоров’я, у зв’язку з досягненням 65-річного віку, а також через порушення присяги та у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком.
5 червня спроба відправити понад сотню служителів Феміди у відставку успіхом не увінчалася. На пленарному засіданні нардепи обурювалися, що 57 володарів мантій досягли 65-річного віку, а подали заяви з проханням про відставку.
«Вони написали заяви про відставку після того, як досягли 65-річного віку. І це зробили з одної-єдиної причини: щоб отримувати з державного бюджету оті шалені виплати, які згідно із законом отримують судді у відставці. Тому в мене пропозиція — вилучити з постанови прізвища 57 суддів, які досягли пенсійного віку, звільнити їх не на підставі п.9, а на підставі п.2 ч.5 ст.126 Конституції — у зв’язку з досягненням 65-річного віку. І хай собі люди йдуть на пенсію, а не отримують кошти з державного бюджету», — висловив свою позицію на засіданні ВР нардеп Сергій Власенко.
«Якщо ми змінимо підставу звільнення, це буде порушенням трудових прав суддів. Вони будуть оскаржувати постанови, і ми знову будемо нести витрати з бюджету, бо всі судові рішення будуть на користь суддів», — зауважила на тому ж засіданні нардеп Інна Богословська.
Постанову такого роду, мабуть, уперше прийняли тільки за основу. Профільному комітету ВР доручили разом з Вищою радою юстиції доопрацювати документ, аби «прийняти в цілому на наступному сесійному тижні».
Втім, парламент, напевно, забув, що ВРЮ вже з квітня не працює. Та й навряд чи вдасться змусити суддів переписати заяви. Адже відповідно до ч.1 ст.109 закону «Про судоустрій і статус суддів» ті, у кого за плечима не менш ніж 20 років стажу, мають право на відставку. У той же час ч.2 ст.102 передбачається: ВККС не пізніше як за місяць до 65-річчя володаря мантії зобов’язана повідомити ВРЮ про наявність підстави для його звільнення. Тобто служителеві Феміди, аби не втратити право на відставку, потрібно випередити ВККС і першому звернутися до ВРЮ.
На думку правників, з якими спілкувався «ЗіБ», якщо суддя вчасно звертається до ВРЮ, але з вини чи останньої, чи парламенту не був відправлений у відставку, ніхто не має права згодом самочинно змінити підставу та звільнити його з посади за віком. Пригадаймо хоча б «справу екс-голови Вищого господарського суду Сергія Демченка». Він подав заяву з проханням про відставку за місяць до досягнення 65 років. Однак відповідні органи тривалий час розглядали матеріали справи. Парламент звільнив С.Демченка, коли йому виповнилося 67 років. Але у зв’язку з досягненням 65 років. Він звернувся до Вищого адміністративного суду з позовом проти ВР про визнання постанови незаконною в частині підстав звільнення. І ВАС зобов’язав ВР розглянути подання ВРЮ щодо відставки С.Демченка.
Тобто прецедент є, і, як зауважила І.Богословська, самоправство чи то профільного комітету, чи то ВРЮ (якщо чекатимуть на її подання) лише збільшить витрати держбюджету на виплату компенсацій тим суддям, які будуть звільнені з порушенням їхніх прав.
Економії не буде
З огляду на виступи з парламентської трибуни, перешкодою для виконання ВР свого конституційного обов’язку стало бажання нардепів позбавити суддів, які йдуть у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних зарплат за останньою посадою. Втім, деякі експерти вважають, що парламентарі даремно переймаються: закон «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 позбавив «відставників» цієї пільги.
Однак, на думку інших фахівців, право на відставку в суддів виникло раніше, ніж були скасовані пільги. А реалізувати його вони не змогли не з власної вини. Тобто фактично всі 57 осіб, прізвища яких запропонували вилучити з проекту постанови, мають право на вихідну допомогу.
До того ж неприйняття 5 червня постанови про звільнення суддів призводить не до економії, а навпаки, до витрачання коштів. По-перше, всі незвільнені служителі Феміди дотепер отримують щомісячну винагороду в повному обсязі. Якби їх вчасно відправили у відставку, то щомісячне довічне грошове утримання становило б максимум 80% зарплати судді. По-друге, як зазначалося, рано чи пізно ці «відставники» отримають усі належні їм виплати. Отже, парламентська тяганина зі звільненням суддів спричиняє тільки зайві витрати бюджету.
До того ж на посади тих, хто вирішив звільнитися, не можуть прийти нові кадри. Адже теоретично вакансія є, але фактично вона ще не відкрита.
«Безприсяжні першачки»
«До нас звертаються голови місцевих судів з тим, що від деяких суддів, призначених на посади вперше (які ще не склали присяги), — жодної допомоги», — розповіла про проблему член РСУ Людмила Соломаха, яка працює в Апеляційному суді Донецької області. За її словами, новачки надавали довідки, що здорові. «А тепер по півроку сидять на лікарняних», — бідкалася Л.Соломаха. Особливо це стосується тих, хто живе в інших регіонах, а призначений на посаду в суди Донеччини.
Як неодноразово повідомляв голова ДСАУ Зеновій Холоднюк, є 6 указів Президента, підписаних торік, відповідно до яких 309 суддів призначені на посади вперше. 280 із них зараховані до штату, отримують винагороду, але правосуддя не здійснюють, оскільки не склали присяги. «На посади суддів призначено 309 осіб, для виплати суддівської винагороди з нарахуванням яким необхідно близько 76 млн грн., що не враховані в бюджетних призначеннях 2014 р. Необхідність виплати суддівської винагороди зазначеним суддям негативно впливає на рівень оплати праці працівників апарату судів», — ідеться у зверненні очільників ДСАУ та РСУ до Прем’єр-міністра (див. №30 «ЗіБ». — Прим. ред.).
«На роботу я ходжу щодня, — поділився із «ЗіБ» суддя, який не склав присяги. — Раніше працював помічником судді, тому добре знайомий із суддівською роботою. Наразі допомагаю складати проекти рішень. Іноді займаюсь архівною роботою. Та, звісно, хотілося б якнайшвидше приступити до розгляду справ».
Деякі «першачки» розповідають, що власними силами роблять ремонти у своїх кабінетах. Є й такі, хто працює тільки до обіду. Також подейкують, що окремі володарі мантій «домовляються» з головами судів і не ходять на роботу, а винагороду отримують. Але більшість «безприсяжних» допомагають колегам.
Побутує думка, що ситуацію можна було б виправити, вилучивши із закону положення про те, що «суддя складає присягу під час урочистої церемонії в присутності Президента». Або внести зміни до Порядку складення присяги судді особою, вперше призначеною на посаду професійного судді.
***
Час іде, а питання про призначення суддів безстроково, звільнення з посад, прийняття присяги так і залишаються невирішеними. Відтак судовій системі доводиться платити високу ціну за те, що певні органи зволікають, не поспішають виконувати своїх безпосередніх обов’язків. За приблизними підрахунками, на згадані потреби витрачено близько 100 млн грн., які можна було б спрямувати, наприклад, на зарплати працівників апарату.
Однак бездіяльність призводить не лише до матеріальних витрат. Зазнає Феміда й моральної шкоди, адже страждає її репутація. Так, деяких громадян обурює те, що багато володарів мантій не здійснюють правосуддя, але отримують винагороду. Як наслідок, негативне ставлення до суддів тільки зміцнюється в суспільній свідомості. Політики ж підігрівають градус невдоволення: мовляв, законники — нероби, на оплату бездіяльності яких витрачаються десятки мільйонів гривень. А може, ця парламентська тяганина має на меті взагалі залишити судову систему без кадрів, додавши до люстрації ще й такий механізм?!
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
