ВС заперечив право парламенту самовільно звільняти суддів з посад без подання ВРЮ, а також шляхом унесення змін до раніше виданих постанов.Про це мова йде в постанові ВСУ від 1.07.2014 №21-183а14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
1 липня 2014 року м.Київ №21-183а14
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників відповідача — Верховної Ради України — Лаптієва А.М., Селіванова А.О., —
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Верховної Ради про визнання незаконною та скасування постанови ВР від 23.02.2014 №768-VII «Про внесення зміни до постанови ВР «Про обрання суддів»,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2014 року Особа 1 звернувся до Вищого адімінстративного суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову №768-VII.
На обгрунтування позову Особа 1 зазначив, що постановою ВР «Про обрання суддів» від 2.12.2010 №2759-VI його обрано на посаду судді безстроково, постановою ВР «Про обрання суддів» від 17.11.2011 №4048-VI — на посаду судді ВАС. Постановою №768-VII внесено зміни до постанови №4048-VI, а саме: виключено слова «Вищого адміністративного суду України Особа 1 ». Позивач зазначає, що у зв’язку з прийняттям постанови №768-VII його фактично виключено із суддівського складу ВАС так, ніби він взагалі не працював у цьому суді. Особа 1 вважає вказану постанову незаконною, оскільки згідно з ч.1 ст.216 Регламенту Верховної Ради, затвердженого законом від 10.02.2010 №1861-VI, звільнення з посад суддів КС та суддів, обраних безстроково, здійснюється відповідно до ч5, ч.6 ст.126 Конституції, ст.23 закону «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 №422/96-ВР та закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI. Відповідно до ст.52 закону №2453-VІ судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним 65 років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього закону. Загальні умови звільнення судді з посади передбачено статтею 100 цього закону, відповідно до якої суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції, за поданням Вищої ради юстиції. Позивач зазначає про відсутність такого подання, а також порушення відповідачем процедури розгляду питання, оскільки прийняттю постанови повинна була передувати доповідь голови або члена ВРЮ.
Крім того, Особа 1 зазначає, що його права порушені шляхом ненадання можливості бути присутнім при прийнятті рішення, надавати пояснення, ставити питання учасникам засідання, висловлювати заперечення, заявляти клопотання та відводи. На його думку, постанова №4048-VI фактично виконана, а тому втратила свою дію після його вступу на посаду судді ВАС.
Вищий адміністративний суд постановою від 11.04.2014 позов задовольнив: визнав незаконною та скасував постанову №768-VII.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, зокрема, що процедура призначення, звільнення та переведення судді встановлена Конституцією, законом «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР, законом №2453-VI, Регламентом ВР. Порядок розгляду питання про переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду Верховною Радою та звільнення з посад суддів КС та суддів, обраних безстроково, здійснюються з дотриманням порядку, встановленого Законом №2453-VI та Регламентом ВР (стст.215, 216), проте докази про дотримання встановленого порядку та процедури розгляду питання при прийнятті спірної постанови відсутні. Крім того, суд зауважив, що невиконання позивачем адміністративних повноважень голови ВАС не може бути підставою для виключення з постанови №768-VII слів про його призначення на посаду судді ВАС (тобто фактично скасування призначення Особи 1 на посаду судді ВАС), а могли би бути підставою для розгляду питання про звільнення з адміністративної посади голови суду органом, який його призначив. Суд також погодився з доводами позивача про порушення його права на безпосередню участь у процесі прийняття рішення, надання пояснень та доказів на підтвердження певних обставин.
Не погоджуючись із постановою ВАС від 11.04.2014, Верховна Рада звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстав, установлених п.3 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, в якій просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове судове рішення — про відмову у задоволенні позову — та закрити провадження в частині позовних вимог Особи 1 до Верховної Ради щодо неконституційності постанови №768-VIІ у зв’язку з тим, що ці вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ВР, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.18 КАС ВАС як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
За правилами ст.1711 КАС особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів оскаржуються до Вищого адміністративного суду. Розподіл таких справ між суддями ВАС здійснюється без урахування спеціалізації суддів.
Відповідно до ст.19 Конституції правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд в ухвалі від 19.06.2007 №31-у/2007 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів щодо відповідності Конституції (конституційності) указу Президента «Про звільнення С.Станік з посади судді Конституційного Суду України», зокрема, зазначив, що постанови ВР є підзаконними актами, а тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції, а й законам України.
Аналогічного висновку КС дійшов і у рішенні від 11.03.2011 №2-рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень закону «Про Вищу раду юстиції», де зазначив, що «особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів встановлено ст.1711 КАС. Так, «акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України…» (ч.2 вказаної статті).
Як убачається зі змісту позовної заяви Особи 1 , він звернувся до адміністративного суду з позовом для перевірки постанови № 768-VII саме на відповідність її законам України.
Отже, спірні відносини є публічно-правовими, а спір у таких відносинах підлягає вирішенню за правилами КАС.
З огляду на викладене Вищий адміністративний суд зазначену адміністративну справу розглянув у межах наданої йому компетенції.
Як установив суд, постановою №2759-VI Особу 1 обрано безстроково на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Постановою №4048-VI він був обраний на посаду судді ВАС. Рішенням Вищої ради юстиції від 30.11.2011 №843/0/15 Особа 1 призначений на посаду голови ВАС. 23.02.2014 Верховна Рада прийняла постанову №768-VII, якою з постанови №4048-VI виключено слова «Вищого адміністративного суду України Особа 1 ». Тобто фактично позивача звільнено з посади судді ВАС. При цьому, як установив суд, при прийнятті оскаржуваної постанови Особа 1 не направляв будь-які заяви або клопотання про його призначення, переведення або звільнення з посади.
Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй (ст.1, чч.1, 2 ст.8 Конституції).
Процедура призначення, звільнення та переведення судді встановлена Конституцією, законом №22/98-ВР, законом № 2453-VI, Регламентом ВР.
Відповідно до ч.5 ст.126 Конституції суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Слід також звернути увагу на приписи ст.52 закону №2453-VI, згідно з якою судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним 65 років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього закону. Загальні умови звільнення судді з посади передбачені ст.100 закону №2453-VI, відповідно до якої суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції, за поданням Вищої ради юстиції.
Згідно з стст.31, 32 закону №22/98-ВР розрізняється звільнення судді з посади за загальними обставинами (пп.1—3, 7—9 ч.5 ст.126 Конституції) та за особливими обставинами (пп.4—6 ч.5 ст.126 Конституції)
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що підстави припинення повноважень судді встановлені ч.5 ст.126 Конституції, стст.52, 100 закону №2453-VI, стст.31, 32 закону №22/98-ВР, які фактично перекликаються між собою. Наведений перелік є вичерпним.
У п.1 ч.1 ст.131 Конституції зазначено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Згідно з ст.100 закону №2453-VI суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених ч.5 ст.126 Конституції, за поданням ВРЮ.
Як установлено судом та видно з матеріалів справи, оскаржувана Постанова приймалася без будь-якого подання Вищої ради юстиції та дотримання порядку про переведення або звільнення судді.
При цьому, як убачається із заяви, пояснювальної записки до проекту постанови № 768-VII та наданих суду пояснень представників ВР, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало ще й те, що «за період перебування на адміністративній посаді голови Вищого адміністративного суду України Особи 1 позитивні зміни у здійсненні адміністративного судочинства не відбулися, що зумовлено насамперед неналежним виконанням головою суду своїх посадових обов’язків та адміністративних повноважень, оскільки не відбулося забезпечення повноцінного функціонування очолюваної ним судової установи… Таким чином, прийняття постанови забезпечить реалізацію Верховною Радою повноважень, визначених Основним Законом».
Однак невиконання позивачем адміністративних повноважень голови ВАС не може бути підставою для виключення з постанови № 4048-VI, якою обрано суддів, раніше обраних безстроково, на посади суддів, слів «Вищого адміністративного суду України Особа 1 ».
Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про те, що Верховна Рада могла вирішувати питання щодо припинення повноваження судді за умови встановлення обставин, передбачених ст.127 Конституції, ч.3 ст.31, ст.64 закону №2453-VI, які б на момент обрання Особи 1 суддею ВАС були чи могли би бути перешкодою при обранні його суддею зазначеного суду безстроково.
Інші наведені в заяві та викладені в поясненнях представників ВР доводи не спростовують висновків суду щодо незаконності постанови №768-VII про звільнення Особи 1 з посади судді шляхом внесення змін до постанови №4048-VI.
За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС не вбачає підстав для скасування постанови ВАС від 11.04.2014. Отже, у задоволенні заяви Верховної Ради слід відмовити.
Керуючись ч.6 ст.1711, стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Верховної Ради відмовити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
