В мантії не з власної волі

В яких випадках скарга на суддю зупинятиме його звільнення

Продовжуючи розглядати питання щодо звільнення суддів у відставку та за власним бажанням, члени Вищої ради юстиції продемонстрували, як вирішуватимуть складні ситуації. Зокрема, щодо звільнення тих суддів, на яких подано скаргу або які перебувають на території, що не контролюється Україною.

Розібралися зі скаргами

ВРЮ провела вже друге повноцінне засідання, майже повністю присвячене звільненню суддів за загальними обставинами. При цьому колегіальний орган продемонстрував, що вже «втягнувся» в роботу та виробив алгоритми вирішення різних питань. Під час засідання Ради 18 червня було розглянуто 89 матеріалів щодо звільнення законників за загальними обставинами, а 
2 липня — ще 50.

Практика ж надання рекомендацій для звільнення суддів порівняно з минулим засіданням дещо змінилася. Так, 18 червня, поспішаючи розпочати роботу, члени конституційного органу встигли отримати інформацію з приводу того, чи подано на суддю скарги, але не знали, чи почався їх розгляд.

До початку липня члени Ради вже мали більш повну інформацію про наявні скарги на суддів. Так, напередодні засідання ВРЮ подання проаналізували члени секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад. На ньому було вирішено відкласти звільнення 20 законників — переважно через наявність нерозглянутих скарг у ВККС. Тому до порядку денного засідання самої ВРЮ ці питання не було включено.

Як пояснив «ЗіБ» секретар секції Олексій Маловацький, ідеться про тих законників, стосовно яких вже відкрите дисциплінарне провадження. Якщо ж на суддю подано скаргу, але черга до неї в кваліфкомісії ще не дійшла, — це не стане підставою для того, аби зупиняти відставку чи полишення мантії за власним бажанням.

«Ми маємо оновити суддівський склад, тому якщо за формальними ознаками ми відкладатимемо звільнення суддів, то лише перевантажуватимемо суди кадрами», — наголосив О.Маловацький. Якщо така практика

зберігатиметься й надалі, то судді, які йтимуть у відставку, можуть не турбуватись, що в останній момент хтось із недоброзичливців подасть на них скаргу і тим самим змусить перебувати у підвішеному стані: залишатись на посаді, але не розглядати справ. Однак якщо провадження вже відкрите — доведеться чекати його завершення.

Пошук місця роботи

Ще одна проблема, яку довелось розв’язувати новому складу ВРЮ, — визначення місцезнаходження суддів, що працювали в районах Донецької та Луганської областей, які зараз непідконтрольні Україні. Як пояснював І.Бенедисюк, якщо законники порушили присягу і нині вершать «правосуддя» на цих територіях — їх необхідно звільняти за порушення присяги. Звичайно, крім того, що це є підставою для порушення кримінальної справи.

Під час червневого засідання члени ВРЮ вирішили відкласти розгляд питання щодо 3-х таких суддів: у Раді не встигли отримати інформацію про їхнє місцеперебування. Але вже до липня представники секції з’ясували, хто із законників де опинився. Власне, перевірити цю інформацію було не так уже й складно, адже суди із зони проведення АТО переведені до інших міст, і необхідно було дізнатися, чи покинув непідконтрольну територію конкретний суддя разом з колективом.

Як виявилось, абсолютна більшість суддів з Донбасу, матеріали яких розглянули члени секції, на сьогодні перебувають у містах, де діє українська влада. Тому рекомендації на позбавлення їх посад члени Ради дали без будь-яких застережень. Підтвердила таку позицію і ВРЮ.

Водночас, як повідомив О.Мало­вацький, одна із суддів, яка бажала звільнитися з посади за власним бажанням, наразі перебуває на території ДНР. Поки що секція вирішила відкласти розгляд цього питання. Однак це не означає, що ВРЮ ініціюватиме звільнення судді за порушення присяги.

О.Маловацький наголосив, що таке звільнення передбачене лише за вчинення дій, що несумісні зі званням служителя Феміди: «Якщо суддя проживає на території, яка не конт­ролюється Україною, але при цьому не здійснює квазіправосуддя на цих територіях, питання щодо порушення присяги не виникає». Таких суддів, розповів секретар секції, звільнятимуть за звичайною процедурою, але лише після того як у Раді будуть упевнені, що особа не працює в «судових» інстанціях ДНР чи ЛНР.

Водночас дізнатись, яку діяльність веде суддя на

непідконтрольній території, може бути складно. Як відзначив О.Маловацький, систематизованої інформації із цього приводу не існує. Водночас в Інтернеті розміщуються укази керівників так званих республік про призначення суддів на посади. Однак беззастережно вірити цій інформації члени ВРЮ не готові. «Ми маємо розуміти, що може бути різна мотивація поширення таких повідомлень. Зокрема, дискредитація певного судді. Якщо в Інтернеті розміщено якийсь указ, це ще не означає, що ми маємо відразу порушувати питання про звільнення судді за порушення присяги», — наголосив секретар секції.

ВРЮ має лише дотичний стосунок до з’ясування того, де зараз працюють судді. В першу чергу це питання має цікавити прокуратуру та СБУ, а тому, швидше за все, колегіальний орган довірятиме результатам розслідувань. Головне, щоб вони не затягувалися в часі.