Поняття «рішення про вчинення значного правочину» та «рішення про попереднє схвалення значних правочинів» законодавчо розмежовані. Це слід враховувати в рамках спорів, що виникають із корпоративних відносин.
На цей нюанс звернув увагу Верховний Суд України в постанові від 21.05.2013 у справі №3-8гс13 (яку було включено до висновків ВС у прецедентних рішеннях з господарських спорів за 1 півріччя 2013 року)
У документі йдеться про те, що прийняття загальними зборами акціонерів рішення про вчинення такого правочину кореспондує виконавчому органу товариства обов’язок вчинити конкретний значний правочин. Водночас прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про попереднє схвалення значних правочинів, що можуть вчинятися ним протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення таких правочинів у майбутньому. Внаслідок такого погодження не настає юридичного факту, з яким закон пов’язує виникнення в акціонерного товариства обов’язку здійснити викуп акцій акціонера. А отже, голосування проти прийняття загальними зборами рішення про попереднє схвалення значних правочинів відповідно до п.2 ч.1 ст.68 закону «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI не є підставою для здійснення обов’язкового викупу належних акціонерові акцій, якщо він цього вимагає.
www.zib.com.ua
_03_03.png)
