Для того щоб врегулювати питання підписання договорів поруки, народні депутати Віктор Пинзеник та Валентин Наливайченко (обидва — ПП «УДАР») підготували законопроект «Про внесення змін до статті 553 Цивільного кодексу України» (№3342).
Як відзначають нардепи у пояснювальній записці до проекту, правова природа поруки за чинним законодавством полягає в залученні третьої особи до виконання основного зобов’язання, що виникло між боржником та кредитором. За договором поруки відповідно до положень ст.553 ЦК поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та відповідає за його порушення.
Серед договорів поруки трапляються як двосторонні (укладені між поручителем і кредитором), так і тристоронні (за участю боржника як сторони договору). Проте цивільне законодавство не ставить вимоги залучення
боржника до укладення договору поруки, тобто боржник може бути стороною договору поруки лише за умови взаємного погодження цього питання з кредитором та поручителем. Відсутня навіть вимога щодо сповіщення боржника про укладення договору поруки, відзначають народні обранці.
Ініціатори змін наголошують: практика застосування зазначених норм свідчить про те, що через таку неповноту та невизначеність у правовому регулюванні часто не враховуються інтереси та суттєво порушуються права боржників.
Така ситуація, за словами нардепів, можлива у кількох випадках. Зокрема, неоднозначність правових норм дозволяє недобросовісним кредиторам зловживати наданими їм правами та можливостями і використовувати договір поруки для спрощення процесу стягнення заборгованості з боржників шляхом створення так званої штучної зміни підсудності.
«Оскільки, за загальним правилом підсудності, позов може подаватися за місцезнаходженням будь-якого з відповідачів за вибором позивача, на практиці кредитори найчастіше подають позови за місцезнаходженням поручителя (більш зручним для кредитора) та в багатьох випадках — без повідомлення боржника», — пояснюють таку схему нардепи.
При цьому нерідко недобросовісні кредитори залучають удаваних поручителів, яких обирають за критерієм зручності подання позову. Якщо ж боржник вирішить у подальшому оскаржити дії кредитора та
поручителя і визнати недійсним укладений договір поруки, він повинен самостійно довести факт їхньої зловмисної згоди.
До того ж автори проекту зазначають, що укладення договору поруки між кредитором та поручителем породжує для боржника зобов’язання, зафіксовані у нормах ЦК, серед яких і обов’язок оплатити послуги поручителя, якщо такі умови містяться в договорі. Разом з тим, на думку нардепів, така вимога суперечить положенням ч.1 ст.511 ЦК, згідно з якою зобов’язання не може породжувати жодних обов’язків третіх осіб.
Для того щоб вирішити цю ситуацію, нардепи пропонують прописати в ст.553 ЦК, що сторонами договору поруки є боржник, кредитор та поручитель. Таким чином, укладатимуть договір усі три сторони, і кожна з них матиме можливість детально з ним ознайомитись.
www.zib.com.ua
_03_03.png)
