Історія розвитку людства свідчить, що сім’я в системі соціальних відносин завжди посідала особливе місце. Саме тому цей інститут перебуває під правовим і соціальним впливом з боку держави та суспільства. Саме в сім’ї узгоджуються життєво важливі біологічні інтереси людини та інтереси держави як суто соціальні явища. Одним з найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки із встановлених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. За Сімейним кодексом України сплаті аліментів на утримання дітей присвячені 15 розділ « Обовۥязок матері, батька утримувати дитину та його виконання» та 16 розділ « Обовۥязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання». Взагалі аліментні правовідносини характеризуються певними особливостями. Підстави їх виникнення визначені законом. Сторони не вправі відмовитися від виконання обов’язку сплачувати аліменти за наявності законних підстав для цього.
Щоб поліпшити ситуацію з виплати аліментів, нещодавно прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання». Цей закон — крок до того, щоб батьківство стало усвідомленим і відповідальним. Дитину слід утримувати на належному рівні. Вказаний Закон України набрав чинності 08.07.2017 року.
Розробляючи цей закон, правники враховували звернення матерів, які скаржилися, що не можуть отримати належні виплати. Навіть якщо їх стягують у судовому процесі, то це триває занадто довго. Шукаючи баланс між стягувачем і платником аліментів, і розуміючи, що йдеться про добробут дитини, було вирішено запровадити спрощений порядок. Тепер тому, з ким проживає дитина, в будь-якому випадку дозволено звертатись із заявою до суду в межах наказного, тобто так званого спрощеного провадження та спрощеного порядку стягнення аліментів.
За новим Законом у межах наказного провадження суд може присудити на одну дитину одну чверть, на двох третину, на трьох і більше — половину заробітку ( доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням батьківства ( материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Однак буває неможливо обчислити відсоток заробітку, якщо батько отримує зарплату неофіційно. Для таких випадків аліменти на дітей в Україні в 2017 році можуть стягуватися у твердій грошовій сумі:
-для отримання таких аліментів необхідно надати докази того, що утримання дитини вимагає наявності певної кількості грошових коштів;
аліменти у фіксованій сумі виплачують приватні підприємці, заробіток яких істотно варіюється;
у твердій сумі стягуються аліменти на дитину, якщо батько не має постійного джерела доходу;
якщо дитина потребує лікування або йому потрібні кошти на навчання;
аліменти у твердій сумі виплачуються мамі дитини віком менше трьох років, так як у матері немає можливості для офіційного працевлаштування.
Крім того, за новим Законом мінімальний розмір аліментів збільшено з 30 до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ще одне дуже важливе нововведення цього закону — оголошення аліментів власністю дитини. Не секрет, що є матері, які не бажають працювати, а щоб було на що жити, витискають у чоловіків чималенькі аліменти. Проте більша їх частина йде на утримання жінки, яка не працює, а не на дитину. У цьому разі не йдеться про ситуації, коли мати повинна бути з дитиною через, приміром, хворобу тощо.
Тобто той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачують аліменти, має розпоряджатися ними виключно за цільовим призначенням і в інтересах дитини. Неповнолітній має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на його утримання.
Крім того, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю сторін, а в разі їх відсутності або у разі не встановлення такого строку – після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
За злісне ухилення від сплати аліментів передбачена кримінальна відповідальність за ст. 164 КК України - громадські роботи на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.
У перспективі розглядають можливість запровадити посилені види відповідальності за несплату аліментів. Ідеться про заборону виїзду за кордон і навіть позбавлення волі. Адже ситуація, коли дитині немає за що купити ліки, а батько живе в розкоші й не хоче брати на себе відповідальність, неприпустима.
Суддя
Верхньорогачицького районного
суду Херсонської області О.Г. Федоряка
_03_03.png)
